«Шлях до музики через елементарне комплексне музикування»
На створення педагогічної системи німецького композитора і педагога Карла Орфа вплинули ідеї: «ритмопластичного виховання» Е.Жак-Далькроза, Й.Песталоцці з його прагненням розвинути творче начало і самостійність мислення дітей, Й.Гердера, що вбачав в взаємозв`язку музики, слова і жесту новий шлях до художньої творчості, Б.Бартока, що підкреслював значення фольклору, народних ладів і ритмів у дитячому музичному вихованні.
На думку Орфа, завдання музичного виховання не має обмежуватись лише розвитком слуху, ритму, слуханням музики, навчанням співу і гри на інструментах, але й важливо стимулювати розвиток творчої фантазії, уміння імпровізувати і творити у процесі індивідуального та колективного музикування. У цій роботі слід опиратися на зв`язок музики з жестом, словом, танцем, пантомімою.
Педагогічні принципи К.Орфа втілені в методичному посібнику «Schulwerk» («wirken» - діяти, «schulen» - навчати, тобто «навчати в дії»). Це п`ятитомне зібрання найпростіших партитур для дитячих інструментів, пісень для хорового виконання в інструментальному супроводі, вправ у вимові та декламації, ритмічних вправ та театралізованих сценок. У посібнику також даються рекомендації щодо залучення дітей до музики, до активної творчої діяльності.
Власна дитяча творчість - одна з головних ідей музично-педагогічної концепції К.Орфа, яка створює атмосферу радості, формує особистість, стимулює розвиток творчих здібностей. З нею нерозривно пов`язана й інша ідея – закласти міцний фундамент музикальності, під яким розуміються музично-ритмічні відчуття і музичний слух, що дають змогу переживати і розуміти музику та вільно в ній творити.
Кінцевою метою музичного виховання К.Орф вважав виховання особистості в дусі гуманізму, вивільнення пригнічених цивілізацією її природних сил, творчих здібностей.
Новаторство педагога проявилось у продуманому використанні «елементарної музики», яка пов`язана з рухом, танцем і словом, яку потрібно створювати самому, включатися в неї не як слухач, а як учасник. К.Орф вважав, що вона здатна передавати значущий зміст і не є примітивним, другорядним мистецтвом.
К.Орф писав: «Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що пробуджує і розвиває духовні сили створюють основу для розвитку особистості, основу без якої ми прийдемо до душевного спустошення… Елементарна музика в процесі виховання має бути не чимось додатковим, а основоположним… Фантазію і здатність до переживання слід розвивати в ранньому віці. Все, що дитина переживає, усе, що в ній пробуджене і виховане, проявляється протягом усього її життя».
Педагог вважав, що для дійового музичного виховання надзвичайно важливо, щоб дитина з ранніх років могла припасти до живих джерел мистецтва, навчалася зі слова, ритму, руху творити музику. Тому він відмовився від використання на першому етапі композиторської музики і обрав шлях активізації музичної діяльності дітей через їх власне музикування, спонукаючи цим до імпровізації та створення власної музики.
Музично-виховна система Карла Орфа закладає гарні передумови для участі дітей у різноманітній творчій музичній діяльності, оскільки ґрунтується на синтезі інструментального, ритмопластичного, танцювального, вокального музикування та акторської гри. Вона ввібрала в себе передові гуманістичні ідеї гармонійного розвитку особистості і пробудження її творчого потенціалу. Прогресивність і плодотворність педагогічних пошуків К.Орфа визначає орієнтація на природні сили особистості, на елементарне музикування, на фольклор як першооснову музичної культури.