«Допоможи мені зробити це самому»
Педагог, філософ Марія Монтессорі була першою в Італії жінкою - лікарем. Працюючи на початку своєї педагогічної кар’єри з дітьми із затримкою психічного розвитку, вона розробила власний метод розвитку органів чуття, який згодом почала застосовувати в практиці раннього розвитку здорових дітей.
Її педагогічна система базувалася на ідеях вільного виховання, тобто дитиноцентризму, неприпустимості будь-якого авторитарного тиску на дитину, поваги до її особистості.
Провідною тезою М.Монтессорі є думка про те, що існує особливий світ дитинства, і що розвиток дитини підпорядковується законам природи. Тому навчання має бути природним, радісним, відповідати періодам індивідуального розвитку дитини - „сензитивним періодам”.
Виховання за її методом можна передати однією фразою: "вільна праця дитини в спеціально підготовленому розвиваючому середовищі", яке має стимулювати дитину до саморозвитку, самовиховання.
Відмовившись від активної виховної ролі педагога, обравши для нього метод спостереження за індивідуальними проявами інтересів, потреб дитини та принцип співпраці, діалогу, толерантності, М.Монтессорі поклала функцію активності на свій дидактичний матеріал. Заняття проводились в ігровій формі – в кімнаті, яка обладнана спеціальними ігровими посібниками, які були створені нею на основі спостережень за роботою дітей.
М.Монтессорі акцентувала увагу на тому, що сенсорне виховання тісно пов'язане з розвитком уяви, творчості, естетичним та моральним вихованням.
Навчившись відчувати, враховуючи найтонші відмінності у різних стимулах (відтінках кольорів та музичних тонів, вишуканих ароматів та смаків), дитина може сприймати красу оточуючого світу у всій її гармонії і насолоджуватися цим.
М.Монтессорі хоч і не була музикантом, але розуміла можливості, які надає музика для гармонійного виховання дитини. Великого значення вона надавала і розвитку музичного слуху, як передумови формування мови дитини.
Одним із базових сенсорних матеріалів в методиці М.Монтессорі є дзвіночки, робота з якими має на меті розвинути гостроту слухового сприйняття. Це матеріал, що природним шляхом розкриває музичний слух дитини, який закладено природою в кожній людині. Важливим є те, що на шляху свого музичного виховання дитина зустрічається з еталоном музичного звуку. Дзвіночки М.Монтессорі це гарний матеріал для розвитку звуковисотного, інтонаційного і тембрового слуху. Роботу з ними діти сприймають як гру – граючись зі звуком, вслуховуючись в нього, проникаючись ним - вони роблять самостійні відкриття.
Також, М.Монтессорі розробила додаткові матеріали для написання та читання нот.
Крім дзвіночків, діти грають на металофоні Марії Монтессорі: це 15 білих та 10 чорних призм з металевими пластинами, які по звуку відповідають малій та першій октаві. Особливість цього металофону в тому, що призми не з`єднані між собою і це дозволяє розбирати металофон на складові звуки (аналіз), складати звукоряд знову (синтез), а також вивчати та створювати всі можливі звукоряди. Ці методи роботи дають можливість прищепити інтерес до творчого пошуку та любов до музики.
Для розвитку розпізнавання відтінків шуму (сприймання і диференціації різних шумів), а також розвитку дрібної моторики, слухової пам'яті М.Монтессорі використовувала шумові коробочки, наповнені більш чи менш дрібною сипучою речовиною (від піску до гальки та камінців різних розмірів).
«Уроки тиші» - невід`ємний та ефективний засіб розвитку чуттєвого сприйняття, тонкого слуху та уваги дитини. Діти відкривають для себе світ нових м`яких звуків навколо себе, вчаться насолоджуватись тишею, регулювати гучність свого голосу, контролювати себе. Коли в «Тишу» грають декілька дітей, то ця діяльність їх зближує. М.Монтессорі вірила, що «Тиша» сприяє духовному розвитку дітей.
М.Монтессорі писала: “Ми не здатні створювати геніїв…Ми можемо тільки дати кожній дитині шанс реалізувати свої потенційні здібності… стати незалежною, впевненою, врівноваженою особистiстю”.