Школа «Виховання таланту» Шиніци Судзукі (1898-1998)

«Доля дітей в руках їхніх батьків»

Видатний японський, педагог-скрипаль, філософ Шиніци Судзукі створив унікальну систему раннього музичного виховання, яка не лише отримала визнання в багатьох країнах світу, а й широко використовується в практиці музичного виховання та навчання.

Головною метою музичного виховання Ш.Судзукі вважав не виховання професійних музикантів, а максимальний і різнобічний розвиток (за допомогою засобів музичного виховання) всіх дарованих дитині від природи потенційних можливостей.

Ш.Судзукі був переконаний в тому, що музичні здібності – не є вродженим даром; а вони можуть мати значний розвиток у кожної дитини. Діти 7-8 років виявляються «немузикальними» не тому, що вони не обдаровані від природи, а тому, що батьки і вихователі своєчасно не подбали про розвиток здібностей дитини в ранньому віці.

На думку Ш.Судзукі, потенційний талант («весь комплекс здібностей») є у будь-якої дитини, а рівень реалізації його в вирішальній мірі залежить від навколишнього середовища, в якому відбувається виховання і навчання. Спостерігаючи за тим, як діти в будь-якому культурному середовищі і без особливих зусиль опановують рідною розмовною мовою, Ш.Судзукі зробив висновок, що талант це результат потужного функціонування «життєвої сили», який не існує без зовнішніх стимулів.

За методом Ш.Судзукі, відповідно до природного методу засвоєння рідної мови, музичний талант розвивається на основі слухання та виконання музики. «Музичні здібності розвиваються коли діти слухають музику і щоденно з ентузіазмом вправляються в її виконанні, подібно до того, як практикуються в мові».

Методика Ш.Судзукі спрямована на формування таланту, на одночасно поступовий і інтенсивний розвиток музикальності, яка включає в себе комплекс спеціальних музичних здібностей (емоційну чутливість до музики, музичний слух, відчуття ритму, музичну пам`ять, уяву) та на формування і розвиток необхідних психологічних якостей: концентрацію уваги, наполегливість в досягненні цілей, працьовитість, цікавість, ентузіазм, оптимізм, впевненість в собі та ін.

Основний акцент Ш.Судзукі ставить на ранньому розвитку, оскільки, здібності найбільш інтенсивно розвиваються в ранньому віці (в «сензитивні періоди»), а формування психологічної структури особистості завершується в основному до 6 років.

Головними умовами формування і розвитку здібностей він виділив наступні: «1)ранній початок навчання, 2).сприятливе середовище, 3).найкращий метод навчання, 4).часті вправи, 5).висококваліфікований педагог».

Важливе значення для успішності занять має постійна тісна співпраця батьків і дитини в процесі навчання. Замість розповсюдженої в западній традиції пари «вчитель-учень», в системі Судзукі утворюється тріада: «учитель-учень-батьки». Мати чи батько відвідують кожен урок, уважно слухають, роблячи помітки для того, щоб допомагати і підтримувати дитину в домашніх вправах.

Ш.Судзукі вважав, що педагог та батьки мають створити умови, які сприятимуть підтримці, збереженню актуалізації та закріпленню природної допитливості учня.

Щоденне слухання якісної класичної музики у виконанні видатних артистів покликане виховувати естетичний смак та формувати музичні уявлення про музичні твори, які діти грають, або які будуть виконувати невдовзі. Була розроблена навіть спеціальна програма слухання музики, що призначена для ще не народжених дітей.

Судзукі-педагог культивував гуманістичний підхід, що ґрунтується на повазі до особистості дитини і був переконаний в великих потенційних можливостях людини.

#ШиніциСузукі